На сьогодні в нашому суспільстві досить поширене явище, коли чоловік і жінка проживають однією сім’єю, але шлюбні відносини не реєструють в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Коли в цих сім’ях народжуються діти, то вони можуть бути зареєстровані за спільною заявою матері та батька дитини. Але найчастіше, задля соціальних виплат матеріям-одиначкам, пари вирішують не реєструвати чоловіка батьком дитини. І тоді створюється правовий прецедент, коли біологічний батько не є таким з юридичної точки зору, він не має як прав, так і обов’язків батька по відношенню до своєї дитини.

Така ситуація також впливає і на права самої такої дитини, яка у випадку залишення батьком сім’ї не матиме права на аліменти на утримання, а у разі смерті чоловіка – права на спадщину та права на отримання пенсії по втраті годувальника.

В таких випадках, щоб поновити права дитини, жінкам доводиться в судовому порядку встановлювати та доводити факт батьківства.

Процедура встановлення батьківства після смерті чоловіка – досить поширене явище і є одним з найважливіших інститутів сімейного права та гарантією захисту не тільки немайнових прав дитини, але і його матеріальних інтересів.

    Відповідно до законодавства України, підставою для виникнення прав та обов’язків батьків і дитини є походження дитини від них, засвідчене у встановленому законом порядку. 

   У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, і за життя з якої-небудь причини не подав до органів РАЦСу заяву про добровільне визнання свого батьківства, суд за заявою зацікавлених осіб згідно ст. 130 Сімейного кодексу може встановити факт батьківства цієї людини. Однак, заява про встановлення батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено за вказівкою матері («зі слів матері») у відповідності зі ст. 135 Сімейного кодексу.
    Оскільки в даній категорії справ відсутній спір про право, розгляд таких справ здійснюється за правилами окремого провадження : заявник подає до суду заяву про встановлення факту батьківства і надає всі можливі докази. І якщо суд визнає їх достатніми – батьківство вважається встановленим. Законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України. Право на звернення до суду з відповідною заявою не обмежено позовною давністю.
Із заявою про встановлення факту батьківства вправі звернутися: мати, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитина, яка досягла повноліття. При цьому заява до суду подається за місцем проживання заявника відповідно до ст. 257 Цивільного процесуального кодексу. Зацікавленими особами (як другою стороною у справах окремого провадження) можуть виступати органи опіки та піклування, органи РАЦС, органи державної влади та інші особи, залежно від мети встановлення факту батьківства (наприклад, дружина померлого, його діти, інші спадкоємці).

Рішення суду, яким встановлено факт батьківства померлої особи, є підставою для призначення дитині пенсії по втраті годувальника, а також оформлення спадщини.

Нагадуємо, що відділ «Печенізьке бюро правової допомоги» Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає безоплатно правові консультації, а також окремим категоріям громадян, надає правову допомогу у зверненні до суду за захистом своїх прав.

Печенізьке бюро правової допомоги знаходиться за адресою: смт.Печеніги, провул.Богдана Хмельницького, 1-А, 2 поверх, 5 кімната ( в приміщенні Центру зайнятості) тел. (05765) 6 15 47.

Головний спеціаліст Печенізького бюро правової допомоги,

Любов Чорномор