НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї. ЯК ЗАХИСТИТИ СЕБЕ ТА РОДИНУ!

У період з 25 листопада по 10 грудня 2020 року проведено Всеукраїнську акцію «16 днів проти насильства», метою якої є привернення уваги громадськості до актуального для українського суспільства питання стосовно подолання домашнього насильства, покращення взаємодії із суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства та підвищення рівня обізнаності громадян із зазначеного питання.

Печенізьке відділення поліції Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області звертає увагу на те, що насильство широко застосовується людьми як засіб досягнення бажаного результату. І воно завжди пов’язано з поняттям свободи: жертву змушують до якоїсь поведінки або до прийняття певних умов, руйнуючи її біологічне чи психічне життя, або ж погрожуючи його зруйнувати.

Відповідно до Закону України “Про запобігання та протидії домашньому насильству”, домашнє насильство – це дії фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, скоєні в родині чи в межах місця проживання, які призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Дія цього закону поширюється на таких осіб:

• подружжя;
• колишнє подружжя;
• наречені;
• мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
• особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
• особи, які мають спільну дитину (дітей);
• батьки (мати, батько) і дитина (діти);
• дід (баба) та онук (онука);
• прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
• вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
• рідні брати і сестри;
• інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
• діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
• опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
• прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

Домашнім насильством також вважається погроза вчинення відповідних діянь.

Домашнє насильство може бути вираженим у різних формах.

Економічне насильство включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Сексуальне насильство як форма домашнього насильства передбачає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Як відрізнити насильство в сім’ї від конфлікту

Часом доволі непросто відрізнити насильство (передусім психологічне) від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім’ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків. У такому випадку для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:

• умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
• спричинення шкоди;
• порушення прав і свобод людини;
• значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов’язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством. Наприклад, якщо немає порушення прав і свобод людини, це не насильство, а правомірне застосування сили.

Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Межу можна визначити так: якщо подружжя розв’язує конфлікти на засадах компетентності, тобто виходячи з того, хто краще розуміється на тому чи іншому питанні, про насильство не йдеться. Натомість ситуації, коли основним способом розв’язання спірних питань стає принцип «хто сильніший, той і має рацію», або коли головною метою є не так справжнє розв’язання проблеми, як доведення власної правоти за будь-яких умов і в будь-який спосіб, стають сприятливим підґрунтям для виникнення насильницьких стосунків.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а не прагненням розв’язати спір. Для того щоб визначити, чи маємо справу саме з цим видом насильства, потрібно знайти всі чотири ознаки цієї дії.

Наслідки насильства для кривдника:

-Психологічна деградація. Психічні хвороби. Божевілля. Самотність.

-В Україні зросла кількість самосудів – розправ жінок над своїми сімейними тиранами.

-Намагаючись захистити матір від нападу батька насильника, підлітки можуть його вбити чи покалічити. Як наслідок, багато цих дітей перебувають у виховно-трудових колоніях для неповнолітніх.

Наслідки насильства для жертви:

• відчуття відсутності допомоги;
• невпевненість;
• безнадійність або безсилля;
• відчуття провини;
• відчуття придушення волі;
• відсутність самоповаги;
• травми та втрата працездатності;
• настирливі спогади;
• напади страхів, депресія;
• фобії, смуток;
• роздуми про самогубство;
• самозвинувачення;
• втрата довіри;
• сумніви щодо віри в щось;
• наркотична/алкогольна залежність;
• жага помсти та інші.

Що розуміти під економічним та психологічним насильством?

Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Якщо цей кривдник живе поруч, хто тут допоможе?

Закон передбачає можливість відокремити кривдника від жертви. Для цього є: терміновий заборонний припис і обмежувальний припис.

Заборонний припис виноситься Національною поліцією як реакція на факт домашнього насильства, виноситься терміново, діє до 10 днів, але його можна продовжити через суд до півроку. Обмежувальний припис діє від 1 до 6 місяців, і його видає лише суд.

«Кривднику забороняють перебувати в місці спільного проживання, навіть якщо це його помешкання, обмежують спілкування із постраждалою дитиною, забороняють наближатися на певну відстань до роботи, місця проживання».

А дитина може поскаржитися на насильство?

Так, цілком.

Діти вважаються жертвою насильства й у тому разі, якщо були присутні при таких сценах вдома.

До того ж, вчителі, медсестри, лікарі повинні повідомляти в поліцію про підозри, що щодо дитини вчиняється насильство.

Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства

Якщо член сім’ї вчиняє насильство, то по допомогу можна звернутися:

1. до поліції за номером 102 або до дільничного офіцера поліції за місцем проживання;

2. до відділу сімейної та гендерної політики Департаменту соціального захисту;

3. до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

4. до Служби у справах дітей;

5. до місцевого Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

6. до представника Управління забезпечення прав людини Національної поліції;

7. до медичних закладів системи охорони здоров’я;

8. до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

Ви можете зателефонувати на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації за номерами:

0800500335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) (безкоштовно, цілодобово, анонімно з телефонів будь-яких операторів) для отримання консультацій юриста або психолога, а також інформації щодо закладів, до яких Ви можете звернутися по допомогу за місцем проживання.

Не зволікайте, робіть впевнені кроки до позитивних змін.

 Щасливе майбутнє вашої родини знаходиться у ваших руках!

11