- Сокіл Тихон Данилович, 14.06.1915 р.н., Рішення ХVІ сесії Печенізької селищної ради ХХІV скликання від 30.09.2003 р.
Біографія(скорочено): Народився в с. Мартове Печенізького району. Був творчою людиною, писав вірші, більше 60 років – дописувач газет (поза-штатний кореспондент районної газети «Червона зірка»), декілька скликань обирався депутатом Печенізької селищної ради, співав у Печенізькому народному хорі «Світанок», грав на гар-мошці, балалайці, вишив 3 килима до 150-річчя від дня народження І.Ю.Рєпіна, до Дня Перемоги та «З добрим ранком» для онуків. У грудні 1995 року залишив у добру пам’ять нащадкам власні цікаві життєві спогади. Разом з дружиною Олександрою Яківною в 1980 році для ХХ літніх олімпійських ігор у Москві розписав 2 тисячі сувенірних матрьошок. Приймав активну участь у громадянській діяльності селища. Подарував багато власних речей Краєзнавчому музею Печенізького району ім. Т.А.Суліми. Помер 06.06.2005 року. - Ніколаєнко Михайло Васильович, 05.02.1928 р.н.
Біографія(скорочено): Народився в с. Юрченкове, на той час Печенізького району. В дитинстві проживав з сім’єю в селі Леб’яже. В 1962 році в Печенігах здобув повну середню освіту у вечірній школі. Його юність гартувалася воєнними дорогами. В 16 років Михайло, дописавши собі рік, добровольцем пішов на фронт. Воював у складі III Білоруського фронту. Нагороджений бойовими нагородами, серед яких ордени «За мужність», «Вітчизняної війни» та медаль «За Перемогу над Японією». З вересня 1945 до 1952 років продовжив строкову службу, охороняючи кордони дер-жави. Почесний громадянин Печенізького (від 24.08.2001р.), Чугуївського (від 29.12.2003р.) районів та селища Кочеток (від 07.02.1998р.), багаторазовий депутат селищних та районних рад, керівник ВУВГ «Донець» з 1970 по 2000 роки. На честь 125-річчя Харківського водопроводу йому було присвоєно по-чесне звання «Ветеран праці» та «Заслужений працівник комунального господарства України» відповідно до Указу Президента України, березень 1998 р. Як депутат Печенізької селищної ради, член її виконкому за його підтримки була про-кладена дорога по вулиці Садовій, водопровід та міст по вулиці Шевченка. Як багаторічний голова батьківського комітету Печенізької середньої школи піднімав питання в Миністерстві освіти УРСР про будівництво школи в селищі Печеніги, неодноразово особисто виїздив до міста Києва з цього питання, яке було вирішено позитивно. Його трудова діяльність пов’язана з відбудовою сільського господарства, будівництвом Печенізького водосховища. Про це говорять і нагороди: орден «Дружби народів»(14.08.1986р.), медаль «За трудову доблесть» та інші. До кінця днів він залишався патріотом свого краю. Його життя – яскрава сторінка історії Печеніжчини. - Куценко Віталій Данилович, 26.06. 1940 р.н.
Рішення ХХХІХ сесія Печенізької районної ради V скликання від 24.06.2010р.
Біографія(скорочено): Народився в селі Мартове, а виріс в Печенігах. Нині він головний диригент Харківського академічного театру опери та балету імені Лисенка, заслужений діяч мистецтв України. Він закінчив Печенізьку середню школу, був активним учасником художньої самодіяльності Печенізького Будинку культури, грав в духовому оркестрі. А згодом роки навчання в Харківському музичному училищі та Харківському інституті мистецтв ім. І.Котляревського, після чого був призначений головним диригентом Марійського театру опери та балету (Республіка Марій Ел). У тридцять три роки він став лауреатом Державної премії (1973 р.), заслуженим діячем мистецтв цієї республіки (1974 р.).
У 1985 році переїхав до Харкова та очолив Симфонічний оркестр Харківської обласної філармонії, а згодом перейшов до Харківського театру опери та балету (ХАТОБу), поринувши в улюблену стихію оперного мистецтва.
Україна високо оцінила його плідну працю і 26 грудня 2000 року йому присвоєне почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». У 2004 році Віталій Данилович отримав диплом лауреата премії ім. О.С.Масельського
Харківської обласної державної адміністрації за видатні досягнення, високий професіоналізм і вагомий особистий внесок, пропаганду творчості українських композиторів і виконавців, найкращих зразків світової класики.
За музичну трактовку опери «Турандот» Дж. Пучіні присвоєно звання «Людина року» Харківщини. Почесний громадянин Печеніжчини, 2010 р. - Білоконь Кузьма Филимонович, 24.10.1915 р.н.
Рішення виконкому Печенізької селищної ради Чугуївського району від 14.03.1975р.
Біографія(скорочено):Народився в с. Юрченкове Печенізького району Харківської області в селянській родині, українець. Навчався в рідному селі 4 роки в початковій школі. Закінчив Печенізьку семирічну школу. Згодом навчався на робітфаку. У складі Червоної Армії з 1937 року. У 1940 році закінчив Сталінградське військове авіаційне училище льотчиків. З початком Великої Вітчизняної війни – на фронті. Бився з ворогом у небі України, Ставрополя, Південного Кавказу, Кубані, Криму. Командир ескадрильї 103 штурмового авіаційного полку. До липня 1944 року зробив 93 бойових вильоти для нанесення ударів по вузлах опору, скуп-ченнях військ противника. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашист-ськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, капітану Білоконю Кузьмі Филимоновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Всього за роки війни К.Ф.Білоконь здій нив 170 бойових вильотів, перший з яких припав на четвертий день війни, а останній – на 5 травня 1945 року, за чотири доби до Дня Перемоги. 24 червня 1945 брав участь в історичному Параді Перемоги в Москві на Червоній площі. Після війни про-довжував службу у Військово-повітряних силах СРСР, переда-ючи свій багатий бойовий досвід курсантам Оренбурзького, а згодом Чугуївського військових авіаційних училищ. З 1957 року полковник в запасі К.Ф.Білоконь мешкав у місті Харкові.
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденами Богдана Хмельницького 1, 2 і 3 -го ступенів, медалями. Почесний громадянин селища міського типу Печеніги Харківської області. Ім’я Героя висічене на пам’ятному знаку воїнам-землякам в місті Чугуєві Харківської області. Автор книг: «Суворе небо», «У палаючому небі» та рукопису «Шляхами життя». Пішов у вічність 14 квітня 2005 року. - Василенко Петро Пантелійович, 29.06.1937 р.н.
Рішення ХІІІ сесія Печенізької районної ради ІІІ скликання від 29.12.2000р.
Біографія(скорочено):Поет, прозаїк, краєзнавець. Прожив складне професійне, творче життя. Він народився в селі Мартове Печенізького району Харківської області. У рідному селі закінчив середню школу. Вищу освіту здобув у Харківському сільськогосподарському інституті імені В. Докучаєва, де вчився в 1955-1960 р.р. за спеціальністю «агроном-економіст». Потім тридцять років (1960-1990) працював у радгоспах і колгоспах переважно рідного краю. У 1993-1999р.р. він – заступник редактора газети «Печенізький край». Літературною творчістю захопився ще в студентські роки. Проте першу книжку віршів «Двоколос» йому вдалося видати в 1976 р. У Спілку письменників він був прийнятий в 1990році. Його перу належать збірки «Хрещатий барвінок», «Моя біографія – поле», « Кленове клечання», «Калина гордовина», «Поклик зозулі», «Поле болю» та ін.Було присуджено обласну літературну премію ім. О. С. Масельського в 2001 році. 29.09. 2001 року Петра Пантелійовича не стало. Похований в с. Мартове Печенізького району. - Герман Олександр Григорович, 03.03.1958 р.н.
Рішення ХХХ сесія Артемівської сільської ради VІ скликання від 20.08.2013р.
Біографія(скорочено):Олександр Григорович відома людина на Печеніжчині. Його доля пов’язана із сільським господарством, більше двадцяти років він фермерує. Не змінний голова Асоціації фермерів Печенізького району з 1994 року. Як депутат Печенізької районної ради, обраний в п’яте, він захищає інтереси свої колег, громади. Громада села Артемівки висловлює подяку за вирішення питання з освітлення села, допомогу Артемівському НВК. О. Герман нагороджений державною відзнакою «Знак пошани» Міністерства аграрної політики, почесними грамотами Харківської обласної профспілки і обласної державної адміністрації. - Жадан Олександр Гаврилович, 04.06.1936р.н.
Рішення ХІІ сесія Артемівської сільської ради VІ скликання від 20.12.2011р.
Біографія(скорочено):Народився Олександр Гаврилович у с. Артемівка. Батько не повернувся з війни, і виховувала сина мати одна. Після закінчення Артемівської школи у 1951 році розпочинає трудовий шлях у колгоспі. У 1952 році від колгоспу його направляють на навчання у Харківську школу механізаторів сільського господарства на 6-місячні курси. До призиву в армію і після повернення працює на колгоспних нивах трактористом. За плідну і сумлінну працю у 1973 році був нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапора». Нагорода не лише стимулювала трудову діяльність механізатора, а і покладала велику відповідальність на чоловіка, тому з більшою наполегливістю працює тракторист, поєднуючи громадську, трудову діяльність та виховання дітей. За трудову діяльність та активну життєву позицію у рідному селі та районі у 1976 році Жадана О.Г. нагородили другим орденом «Трудового Червоного Прапора», а у 1986 році – орденом «Жовтневої революції». Скромний трудівник поля, дбайливий господар і чуйний батько користувався авторитетом серед односельців, дітей. Все своє життя звик до праці і на заслуженому відпочинку продовжував працювати, коли до нього зверталися по допомогу. - Камишев Іван Павлович, 07.07.1925 р.н.
Рішення ХХХ сесія Артемівської сільської ради VІ скликання від 20.08.2013р.
Біографія(скорочено):Народився 7 липня 1925 року в селі Артемівка Печенізького району Харківської області, українець. Закінчив 7 класів і вступив в ремісниче училище при електромеханічному заводі в місті Харкові (нині – професійно-технічне училище № 10) за спеціальністю слюсар-лекальщик. Однак його життєві плани були зруйновані війною. Харків був окупований німецькою армією, і В.П.Камишев, не встигнувши евакуюватися, жив в окупованому місті аж до його звільнення Червоною Армією 23 серпня 1943 року. Під час окупації був у підпіллі. 29 вересня 1943 В.П.Камишев призваний лави Червоної армії Сталінським рай-військкоматом міста Харкова. В діючій армії – з жовтня 1943 року, перебував на Центральному фронті. Служив ручним кулеметником. Відзначився в Сандомирсько-Сілезькій наступальній операції – частини Вісло-Одерської стратегічної операції, в ході якої 13-та стрілецька дивізія, що входила до складу 59-ї армії, вела бої за Сілезький промисловий район Польщі, в тому числі за Домбровський вугільний басейн на території Катовицького воєводства. «За час боїв з 22 по 26 січня 1945 рядовий тов. Камишев особисто знищив до 100 гітлерівців… здійснив безсмертний подвиг, віддав своє життя в ім’я свого народу. Представляється посмертно до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. Командир 172 сп підполковник Казначеєв». Нагороджений орденом Леніна, медаллю «За відвагу». Ім’ям Героя названі вулиця в Харкові і професійно-технічне училище № 10, його ім’я викарбовано на пам’ятному знаку воїнам-землякам у місті Чугуєві Харківської області. Вулиця , на якій жив герой у с. Артемівка, названа його ім’ям. - Лубенець Борис Андрійович, 11.02.1927 р.н.
Рішення ХІХ сесія Артемівської сільської ради VІ скликання від 23.08.2012р.
Біографія(скорочено):Народився в селі Нова Водолага Харківської області. Але більше 40 років прожив на Печеніжчині в селі Артемівка, де і покоїться його прах. Борис Андрійович майстер – різьбляр по дереву. Захопився цим видом мистецтва із 7 років. У Харківському музеї ім. Г.С.Сковороди, вперше маленький Борис побачив роботи народних умільців – різьбярів по дереву. Вирішив спробувати сам, вийшло. З того часу різьбярство стало для нього улюбленим захопленням. Сам виготовив спеціальний інструмент, постійно ходив у ліс за матеріалом. Прості кусочки дерева перетворювалися в руках народного умільця в художнє відображення чудових українських пейзажів, багато дитячих іграшок, казкових персонажів, фігурки простих сільських трудівників. Він вирізав портрет українського кобзаря Т.Г.Шевченка, кожна риса на обличчі якого говорить про високу майстерність різьбяра. Талант художника з кожним роком динамічно розвивався, удосконалювалась майстерність, з’являлись нові теми, творчі ідеї. З’являлись роботи селянського побуту: ложки, виделки, жіночі українські прикраси. Борис Андрійович вів при Артемівській середній школі гурток різьблення по де-реву. Борис Андрійович Лубенець брав участь у виставках міст Чугуєва, Харкова, Києва, а також пересувних виставках Москви, Карелії, на Далекому Сході і т.д. Лауреат фестивалю самодіяльного мистецтва УРСР, 1961р., Москви, 1987р. Його роботи експонуються в Харківському науково-методичному центрі народної творчості, Харківському музеї Слобожанщини, Київській академії архітектури, в музеї І.Ю.Рєпіна міста Чугуєва, в Печенізькому Краєзнавчому музеї ім. Т. А.Суліми. За його «золоті руки» йому присвоєно звання «Майстра традиційного народного мистецтва»(різьбярство по дереву) постановою секретаріату правління Спілки художників Української РСР, присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості УРСР», нагороджений грамотами, дипломами та медалями. Почесний громадянин села Артемівки. На будівлі школи, де працював майстер лаборантом, встановлено меморіальну дошку. - Харченко Анастасія Власівна, 14.09.1921р.н.
Рішення ХІ сесія Артемівської сільської ради VІ скликання від 11.11.2011р.
Біографія(скорочено):Учитель української мови та літератури Артемівської середньої школи. Пропрацювала 41 рік, виховуючи сільську молодь. Деякий час працювала завідуючою районним методичним кабінетом відділу освіти. Нагороджена значком «Відмінник народної освіти УРСР» 1959р. Має нагороду «За доблесный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945г.г.» 1946 р. За період роботи виховала не одне покоління вчителів-наступників с. Артемівки. - Меньшиков Олег Володимирович, 02.05.1960 р.н.
Рішення ХІІІ сесія Печенізької районної ради ІІІ скликання від 29.12.2000р.
Біографія(скорочено):Народився у смт. Печеніги. Як голова правління Дочірнього підприємства «Фінпрофіль» сприяв розбудові інфраструктури району та розвитку промисловості Печенізького району. - Свинарьов Володимир Федорович, 15.07.1940 р.н.
Рішення ХІІІ сесія Печенізької районної ради ІІІ скликання від 29.12.2000 р.
Біографія(скорочено):Тяжке і голодне повоєнне дитинство, навчання, робота в сільському господарстві.Володимир Федорович виріс на землі і велику увагу приділяв саме збереженню екосистеми. За особистий внесок в охорону навколишнього середовища та створення сільськогосподарського акціонерного товариства «Еко-Агрофірма «Фауна» для збереження популяції дроф та інших представників флори та фауни району присвоєно звання «Почесний громадянин Печенізького району». - Гавриш Степан Богданович, 02.01.1952р.н.
Рішення ХІІІ сесія Печенізької районної ради ІІІ скликання від 29.12.2000р.
Біографія(скорочено):Народився Степан Богданович у с. Олешів Тлумацького району Івано-Франківської області. Після закінчення школи у 1968 році працював токарем, техніком-архітектором. У 1976 році закінчив з відзнакою Харківський юридичний інститут. Як народний депутат України проводив значну роботу на території Печеніжчини: підтримавши ідею П.П. Василенка щодо проведення фестивалю, він був один із організаторів першого етнофестивалю «Печенізьке поле», діти Печеніжчини відчували турботу від благодійного фонду «Берег надії» під патронатом депутата, сприяв газифікації смт. Печеніги та району, будівництві ЗОШ та відкритті краєзнавчого музею.