Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-29438ск15 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.12.2015. Оприлюднено: 04.01.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		  23 грудня 2015 року                                                                           м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах 
		 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		 
		головуючого       Касьяна О. П.,
		суддів:                 Амеліна В. І.,             Остапчука  Д. О., 
		                             Дербенцевої Т. П.,     Савченко В. О.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договорів дарування житлового будинку недійсними та скасування державної  реєстрації права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від  25 серпня 2015 року, 
		в с т а н о в и л а:
		        У березні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили визнати недійсними договори дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, посвідчені Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 16 та 18 лютого 2015 року, зареєстровані в реєстрі за                  № № 1-199, 1-202; скасувати державну реєстрацію права власності за                          № № 8747950 та 8771054 на вказаний будинок.
		        Посилались на те, що вказаними договорами порушуються їх права як спадкоємців першої черги після смерті їхнього батька ОСОБА_6  Крім того, вказані договори дарування не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в них не вказано розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку перейшло у зв'язку з укладенням таких договорів до відповідача, які в силу вимог ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844643/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#844643" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 377 ЦК України</a>,                                ч. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588451/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1#588451" title="Земельний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2768-III від 25.10.2001" target="_blank">ст. 120 ЗК України</a> є істотними умовами даних договорів.
		         Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від  25 серпня 2015 року, позов задоволено. 
		        Визнано недійсними договори дарування по Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, посвідчені Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 16 та 18 лютого 2015 року, зареєстровані в реєстрі за № № 1-199, 1-202.
		        Скасовано державну реєстрацію права власності за № 8747950 та 8771054 на житловий будинок АДРЕСА_1
		         У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		        Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		       Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що в оспорюваних договорах дарування не зазначено розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку перейшло до відповідача у зв'язку з укладенням таких договорів, що є порушенням приписів ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844643/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#844643" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 377 ЦК України</a>, ч. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588451/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1#588451" title="Земельний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2768-III від 25.10.2001" target="_blank">ст. 120 ЗК України</a> та підставою для визнання таких правочинів недійсними.
		       Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.
		       Судами встановлено, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 11 червня 2007 року НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Маяківської сільської ради від 24 травня 2007 року № 54-2007, був власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1
		       16 та 18 лютого 2015 року ОСОБА_6 на підставі договорів дарування передав у власність, а ОСОБА_5 безоплатно прийняла по                  Ѕ частини вказаного житлового будинку за кожним із договорів.
		       ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, спадкоємцями першої черги за законом якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4
		      Обґрунтовуючи підстави позову, позивачі посилались на те, що вказаними договорами порушуються їх права як спадкоємців першої черги після смерті їхнього батька ОСОБА_6 Зазначені договори дарування не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в них не вказано розмір та кадастровий номер земельної ділянки,  право на яку перейшло до відповідача у зв'язку з укладенням таких договорів, що є порушенням приписів ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844643/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#844643" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 377 ЦК України</a>, ч. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588451/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1#588451" title="Земельний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2768-III від 25.10.2001" target="_blank">ст. 120 ЗК України</a> та підставою для визнання таких договорів недійсними. 
		       За змістом ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844643/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#844643" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 377 ЦК України</a> та ч. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588451/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1#588451" title="Земельний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2768-III від 25.10.2001" target="_blank">ст. 120 ЗК України</a> кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
		      Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. 
		       <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_441/ed_2015_12_10/pravo1/T113613.html?pravo=1#441" title="Про Державний земельний кадастр; нормативно-правовий акт № 3613-VI від 07.07.2011" target="_blank">Статтею 38 Закону України «Про державний земельний кадастр»</a> передбачено, що отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки.
		      Таким чином, у договорі про відчуження будинку (будівлі, споруди) саме як цілісного об'єкта повинен зазначатись розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.
		       У той же час із матеріалів справи вбачається, що будинок відчужено не як цілісний об'єкт, а частинами, що не заборонено законом та не передбачає необхідності зазначати в договорі відчуження частин будинку кадастрового номера земельної ділянки.
		       Крім того, нормами чинного законодавства України не передбачено заборони відчуження нерухомого майна, у тому числі відчуження його частинами, без відчуження земельної ділянки, на якій воно розміщене.
		       Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1759/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#1759" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 3 ЦПК України</a> кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		      Частиною 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843046/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#843046" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 15 ЦК України</a> визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		       З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		       Згідно із ч. 2 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#843047" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">16</a>, ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843253/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#843253" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">215 ЦК України</a> одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843241/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#843241" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 203 цього Кодексу</a>, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ЦК України</a> та іншим актам цивільного законодавства. 
		      У той же час, вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про задоволення позову у зв'язку із відсутністю у договорах дарування розміру та кадастрового номера земельної ділянки, право власності на яку перейшло до відповідача, на порушення приписів ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1987/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#1987" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">212-214</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2094/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#2094" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">303 ЦПК України</a> суди не звернули уваги на те, що позивачі не є сторонами оспорюваних договорів дарування та що кадастровий номер земельній ділянці присвоєний не був; не з'ясували, яким чином з урахуванням зазначених обставин порушуються законні права та інтереси позивачів у зв'язку із відсутністю в указаних договорах дарування умови щодо розміру та кадастрового номера земельної ділянки та чи може за встановлених судом обставин право позивачів бути захищеним в обраний ними спосіб. 
		       З огляду на зазначене висновки судів про задоволення позову та визнання оспорюваних договорів недійсними з підстав їх укладання з порушенням приписів ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844643/ed_2015_12_23/pravo1/T030435.html?pravo=1#844643" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 377 ЦК України</a>, ч. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588451/ed_2015_12_08/pravo1/T012768.html?pravo=1#588451" title="Земельний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2768-III від 25.10.2001" target="_blank">ст. 120 ЗК України</a> є передчасними.
		       Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права                  (ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1766/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#1766" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">10</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1822/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#1822" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">60</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1951/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#1951" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">179 ЦПК України</a>) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені  у справі судові рішення не можуть вважатись законними  і обґрунтованими та в силу вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2130/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#2130" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 338 ЦПК України</a> підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		       Керуючись ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2128/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#2128" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">336</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2130/ed_2015_12_23/pravo1/T041618.html?pravo=1#2130" title="Цивільний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">338 ЦПК України</a>, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		ухвалила:
		        Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
		        Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від  25 серпня                   2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		         Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                 О. П. Касьян
		 
		Судді:                                                                             В. І. Амелін
		 
		                                                                                        Т. П. Дербенцева
		 
		                                                                                        Д. О. Остапчук
		 
		                                                                                        В. О. Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...